‘Вітання всім, хто читає ці рядки!

Ми – студентки німецького відділення факультету української та іноземної філології, які чотири місяці перебували на стажуванні у Педагогічному інституті Штирії (Ґрац, Австрія) та щойно повернулись додому. Поділимось з Вами своїми враженнями!

Пропозицію спробувати свої сили, знання та можливості задля навчання закордоном у програмі академічного обміну Erasmus+ ми отримали наприкінці травня минулого року. Ми одразу погодились, адже добре розуміли, що це – можливість, яку ні за що не можна згаяти, оскільки саме закордонний семестр дає змогу спілкуватись з інтернаціональними студентами, дізнаватись про країну, в якій Ви перебуваєте, а також про країни студентів, з якими навчаєтесь. Це неоціненний досвід, завдяки якому Ви станете більш відповідальними, впевненими у собі та випробуєте свою вдачу.

На початку жовтня 2022 року у нас уже почалось навчання. Спершу це була зустріч з координатором, знайомство з навчальним колективом та одногрупниками. Задля того, щоб ми краще познайомились та стали однією командою, координатори організували для нас поїздку у місто Брук, де ми провели разом 3 дні. Це був неймовірний відпочинок: багато смачної їжі, веселі ігри, спілкування та групова робота.

Хотілося б наголосити, що участь у програмі Erasmus+ передбачає отримання стипендії, яку студент отримує кожного місяця, а це приблизно 800 євро. Цієї суми однозначно вистачить Вам (при раціональному використанні) на оплату гуртожитку, придбання продуктів харчування і засобів гігієни, а також на дозвілля та подорожі.

Що стосується самого навчального процесу, то ми помітили доволі велику різницю з вітчизняним. Передусім хотілось би зазначити, що за кордоном майже стерті межі між педагогом та студентом. Ба більше: педагоги стають Вам наче друзі. Це висококваліфіковані, інтелектуальні, веселі та щирі люди, які допомагали нам у будь-яких ситуаціях, надавали додаткові консультації, вирішували наші проблеми, допомагали з вибором дисциплін та давали поради навіть щодо неакадемічного життя, наприклад, щодо вибору кращої лікарні.

Навчання відбувалось повністю англійською мовою, за винятком курсу німецької для студентів за обміном. Не менш важливим був формат навчання, а саме офлайн. Це справді чудово, оскільки спілкування наживо з викладачами та студентами дається набагато краще, аніж онлайн. Загалом у штирійському інституті навчання зосереджене більше на практичному форматі та проєктах, а теорія залишається студентам на самостійне опрацювання. Дуже ефективно, коли пара проходить у вигляді практики, навіть якщо вона тримає зазвичай 3 години (на противагу нашим 1,5). Ще одна невеличка різниця – це гнучкий графік навчання, тобто інколи пари у нас розпочинались о 8:30 год., а інколи о 17:00.

Не менш важливим для нас був період практики. Оскільки це була наша перша практика, ще й в австрійській школі, ми відчували надзвичайне хвилювання. Щоправда, ми мали чудову кураторку, яка допомагала нам у практиці, консультувала нас та радила, як краще утримувати увагу дітей на уроці. Уроки проходили непомітно, діти були активні та слухняні, здебільшого навіть розповідали нам, які програми вони застосовують на уроці, щоб ми мали можливість також розробити щось своє.

Щодо дозвілля, то координатори нашої міжнародної програми часто влаштовували екскурсії, спільні поїздки та загалом проведення часу разом. Так ми мали змогу долати мовний бар’єр та навіть трішки вчити лексику з інших мов.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що програма Erasmus+  – це вельми багатий досвід. Це в першу чергу Ваш шанс для перспективного майбутнього, це змога покращити знання в іноземних мовах, це знайомство з великою кількістю людей з усіх куточків світу, це представлення своєї країни, а також – у цей складний період, коли триває війна, – це можливість показати світу правду та залучати допомогу з різноманітних джерел.

Ми радимо кожному студенту не втрачати можливостей, які пропонує життя, і пробувати себе в чомусь новому. Програми академічного обміну – це відкриті двері у світ, які чекають на Ваш рішучий крок, задля випробування своїх сил та можливостей.”

Марія Куцик та Софія Йосифів,

студентки групи НА-45Б

01 Viber-Bild_2023-02-09_18-08-42-398 Viber-Bild_2023-02-09_18-08-42-978

Viber-Bild_2023-02-09_18-08-42-805 Viber-Bild_2023-02-09_18-08-43-146 Viber-Bild_2023-02-09_18-08-42-572

Viber-Bild_2023-02-09_18-08-43-325 Viber-Bild_2023-02-09_18-08-43-566

By vmp