Європейський фонд освіти (ЄФО) нещодавно на своєму сайті оприлюднив звіт «Валідація неформального та інформального навчання у країнах-сусідніх ЄС: Азербайджан, Грузія, Йорданія, Молдова, Україна» (Validation of non-formaland informal learning in the EU neighbourhood: Cross-country analysis on Azerbaijan, Georgia, Jordan, Moldova and Ukraine), який було підготовлено в рамках проєкту модернізації кваліфікацій ЄФО. Він включає аналіз даних, зібраних у період з червня по вересень 2021 року в Азербайджані, Грузії, Йорданії, Молдові та Україні.
Натхненні європейськими досягненнями, країни-сусіди ЄС створили системи для валідації неформального та інформального навчання (ВНІН). З 2018 року ЄФО здійснює моніторинг валідації неформального та інформального навчання в країнах Західних Балкан і Туреччині, які є частиною Європейської рамки кваліфікацій.
Однак розробки системи ВНІН виходять за межі європейських країн. ВНІН є центральною частиною систем освіти країн, що розвиваються, щоб стати системами навчання впродовж життя. Існує багато контекстів, у яких ВНІН може відігравати важливу роль, зокрема, це включає підвищення кваліфікації та перекваліфікація (зокрема в контексті зеленого та цифрового переходу), активні заходи на ринку праці, доступ до вищої освіти та професійної підготовки, реінтеграцію мігрантів, а також завершення початкової та середньої освіти.
Зауважимо, що ЄФО має намір відстежувати розвиток ВНІН у всіх країнах-партнерах у якості одного із ключових інструментів підтримки навчання впродовж життя та підвищення кваліфікації. У 2021 році ЄФО провів дослідження в Азербайджані, Грузії, Йорданії, Молдові та Україні. У цьому звіті підсумовуються ключові висновки дослідження і надаються рекомендації на основі результатів дослідження, які можуть використовувати всі країни-партнери для аналізу своїх систем ВНІН.
Варто наголосити, що зміни в законодавстві та політиці щодо ВНІН у всіх п’яти країнах відбувся відносно недавно та прискорилися за останні 5 років. Деякі країни створюють механізми валідації на основі існуючих систем, які потребують перегляду та/або розширення. Так було в Грузії, Йорданії та Україні.
Більшість нових ініціатив зосереджено на валідації для отримання професійної кваліфікації. Системи ВНІН у сфері професійної освіти та підготовки значно відрізняються з точки зору впровадження, законодавства та практики в п’яти країнах-партнерах. За винятком заочних іспитів, це єдині докази розвитку ВНІН у секторах вищої освіти, які були знайдені в Україні.
У звіті зазначається, що значну увагу було приділено впровадженню механізмів акредитації або авторизації для центрів валідації та забезпеченню надійного процесу оцінювання для зміцнення довіри до механізму. Були зроблені деякі інвестиції в початковий розвиток потенціалу спеціалістів з валідації та розроблено додаткові процедури для підтримки використання послуги.
Натомість недостатньо уваги було приділено визначенню того, хто може отримати користь від валідації та чому. Згідно з даними звіту, обізнаність щодо валідації в суспільстві низька, інформації недостатньо, а співпраця між зацікавленими сторонами ще не налагоджена.
У звіті зазначається, що для валідації не передбачено сталого механізму фінансування. Фінансування часто залежить від зборів або проєктів, підтриманих міжнародним співтовариством. Соціально незахищені групи населення не отримують достатньої підтримки для участі у валідації, а провайдери валідації не бачать комерційного обґрунтування в розширенні послуг і не мають достатніх стимулів, щоб запропонувати гнучкі траєкторії навчання.
Після проведення пілотних видів діяльності проєкту, рівень використання послуг був нижчим за очікування. Існує також ризик того, що низькі показники успіху підірвали майбутній попит. Це вимагає кращого розуміння попиту на валідацію, приділення більш пильної уваги з точки зору бенефіціара та активізації зусиль у підготовці кандидатів і підтримці до та після валідації.
У звіті також представлено рекомендації щодо подальшої розбудови систем валідації в досліджуваних країнах, зокрема, що стосується підвищення обізнаності про потенційне використання валідації та роз’яснення потреб різних зацікавлених сторін, а також забезпечення можливості для доступу до подальшого навчання та кваліфікацій і їх зв’язок із послугами валідації.
Детальніше з матеріалами звіту можна ознайомитися за посиланням: https://www.etf.europa.eu/…/VNFIL_EU%20Neighbourhood.pdf