Мені пощастило у тому, що серед 313 кандидатів, зокрема 192 особи з України, пройти усі щаблі і отримати стипендію ім. Лейна Кіркланда у категорії “молоді науковці” у галузі суспільні науки. Рішенням Стипендіальної Кваліфікаційної Комісії Програми ім. Лейна Кіркланда в 2013/14 н. р. стипендію отримали 47 осіб з дев’яти країн. Стипендія здійснюється за підтримки Польсько-Американського Фонду Свободи і Польсько-Американської Комісії Фулбрайта, які кожного року оголошують відкритий конкурс для кандидатів з України, Білорусі, Росії, а також Молдови, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану і Киргизстану. Серед вищих навчальних закладів України був лише один педагогічний університет – Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка.
Комісія визначає університет і наукового керівника для реалізації наукового проекту. Ним став Університеті імені Адама Міцкевича у м. Познань – навчальний заклад, який входить у п’ятірку найкращих університетів Польщі. Місто зустріло мене своєю величчю та простотою, університет – своєю відкритістю, а люди – щирістю. Я вперше приїхала у Познань, в університет, де упродовж навчального року виконувала науковий проект під керівництвом завідувача кафедри дослідження соціальних проблем і соціальної роботи, професора Анни Міхальської. Це працелюбна, віддана своїй справі, вимоглива до себе та до інших, нещадна у критиці й щира у компліментах жінка. Її поради, сприяння у пошуку літератури, знайомство з її колегами, дозволило мені зібрати цікавий матеріал для написання наукової роботи. Цьому сприяло й відвідування лекцій, семінарських і практичних занять (психолого-педагогічні концепції навчання і виховання, порівняльна і корекційна педагогіка, проблеми сучасної культури й освіти, історія соціології, соціології суспільних проблем, соціологія молоді тощо).
Стипендія передбачала щомісячний звіт на кафедрі і в комісії. На жаль, були такі випадки, коли стипендію переставали виплачувати і молоді особи упродовж 5 днів повинні залишити Польщу. Щоденно ми дотримувалися графіку, який був досить напруженим. Були дні тижня, коли доводилося перебувати в університеті упродовж десяти годин. Окрім наукової роботи і навчальних занять, додатково було організовано курси польської та англійської мови (6 годин в тиждень), відвідування яких закінчувалося екзаменом. Організатори програми здійснювали патронат над стипендіатами. Залишити університет чи виїхати самовільно було не реально, та й не було такої потреби, бо кожен розумів добре: чого і для чого отримав наукову стипендію.
В університеті неодноразово відбувалися цікаві зустрічі з науковцями і студентами різних країн (США, Норвегії, Австралії та ін.). На них ми мали можливість представити Україну, свої наукові здобутки, які у кожного з нас були, і перспективи наукових досліджень. Презентація моєї наукової роботи у рамках проекту, присвяченої проблемам теорії виховання дітей у соціальних інституціях європейських країн, викликала цікаву дискусію. Науковці ділилися власним досвідом і результатами досліджень шляхів та методів реформування соціальної політики, цікавилася дослідженнями українців. Під час таких зустрічей уточнювали завдання дослідження, перспективи його реалізації.
Стипендіальна програма передбачала фінансування усіх видів наукової діяльності (участь у наукових конференціях, семінарах у Польщі та країнах Європейського Союзу, видання наукових статей, збірників наукових праць), забезпечувала сприятливі умови для ознайомлення з культурно-історичною спадщиною Вроцлава, Кракова, Варшави, Любліна. У кожному з цих міст відбувалася п’ятиденна так звана інтеграційна зустріч усіх стипендіатів. Під час таких зустрічей мали можливість познайомитися з науковцями університету, представити свою наукову роботу, познайомитися з аспірантами. Ми побували у найпрестижніших університетах Польщі, ознайомилися з діяльністю приватних і громадських органзіацій, зустрічалися з представниками адміністрації президента, заступником міністра закордонних справ, а також членами сейму.
Спільною темою усіх зустрічей став Євромайдан і ситуація, в якій опинилася Україна. Підтримка посадовців, політиків, представників різних сфер, а також стипендіатів з інших країн (Білорусії, Казахстану, Киргистану, Грузії) надала нам впевненості та віри у краще майбутнє. Неодноразово ми виходили на Євромайдан у м. Познань, відвідували євромайданівців, які перебували на лікуванні у Польщі.
Також корисним для мене було проходження педагогічних практик в університеті, дитячому будинку м. Познань. Маючи попередній досвід у цій сфері в Австрії та Німеччині, для мене надзвичайно цікавим, насамперед у науковому плані, вивчити досвід роботи дитячих будинків. Зазначу, що мене вразила щирість працівників установи. Директор Войцех Вальчак завжди знаходив час, щоб детально ознайомити з метою, завданнями, методами і формами опікунсько-виховного процесу, з обов’язками педагогічних працівників, добре знав життєву ситуацію вихованців. Окрім цього, брала участь у театрально-пластичних заняттях для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Мене вражала допитливість та зацікавленість дітей українською освітою, народними традиціями та ситуацією, яка склалася в Україні.
Загалом за період перебування у Познані, мені вдалося взяти участь у шести конференціях, опублікувати п’ять статей англійською мовою за кордоном, три статті у фахових виданнях України. Результатом співпраці з польським науковцями стало видання трьох англомовних збірників наукових праць “Challenges of contemporary education – theoretical and empirical contexts”, “Teacher education in Ukraine: historical experience and modern challenges”, “Topical issues of future teachers’ training in Ukraine”.
Виконання стипендіальної програми завершилося отриманням диплому. Та найважливіше для мене – це налагодження контактів з науковцями Польщі, Німеччини, Канади, Японії. Я вдячна долі, що мені усміхнулося щастя і можливість отримати наукову стипендію такого рівня! Бажаю успіхів молодим науковцям нашого університету. Упевнена, що усім піде на користь, як університету, так і кожному.
Стипендія ім. Лейна Кіркланда – неоціненний досвід та цікаві знайомства, які так необхідні для подальшої наукової праці.
Ореста Карпенко,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри загальної
педагогіки та дошкільної освіти